З історії розпису
Як не крути, а прогрес не завжди вносить у наше життя красу. Зручність -- так. Шпалери, плитки, побілка - от, що нині прикрашає стіни і стелі гнітючої більшості будинків. Древнє мистецтво настінного розпису ми згадуємо лише потрапляючи в деякі із суспільних закладів -- палаци культури, школи, дитячі садки. Дозволити прикрасити собі стіни мальовничими пейзажами -- справа заморочлива і все-таки...
У залежності від приміщення, матеріалу стіни, температури, вологості повітря та інших технічних факторів розпис традиційно робився або у вигляді фрески (водо-розчинними пігментами по сирій штукатурці), або темперно-клейовими фарбами (пігментами, замішаними на яйці або казеїновому клеї), або фарбами на розплавленому воску енкаустикою), або олійними фарбами по сухій штукатурці. Ще один варіант -- живопис на дерев'яній панелі або на полотні, що потім наклеювався на стіну.
Історично в монументальному мистецтві найбільшого поширення набули фрески і темперно-клейовий живопис. З 70-х років минулого століття олійні фарби, застосовувані в Європі для розпису і колірування стін, були остаточно витиснуті водостійкою темперою. Вона краще пропускає повітря, її можна мити, у приміщенні темпера екологичніша масляних покриттів. Починаючи з 50-х років нинішнього сторіччя художники взяли на озброєння водоемульсійні, водо-дисперсні й акрилові фарби як найбільш стійкі, легкі вприготуванні, швидковисихаючі, хоча і досі недешеві.
А почалося усе...
А почалося усе ще з ритуальних малюнків, якими наші пращури стали прикрашати похмурі стіни печер. На початку III тисячоріччя до нової ери єгипетські художники почали розписувати стіни гробниць сценами передбачуваного загробного життя. У Мінойському мистецтві на острові Кріт уперше на стінах будинків з'явилися фрески, позначені 1700 р. до н.е.
У римських будинках I століття до н.е., що збереглися в Помпеях, Геркуланумі, Остії, саме розписані художниками стіни є своєрідним обличчям житла. Стінний живопис, виконаний восковими фарбами, очолює інтер'єр. Він свідчить не тільки про смаки, культурний рівень власника будинку, але і характеризує його суспільний статус, політичну приналежність, матеріальні можливості.
Другим народженням у Європі монументальний розпис стін зобов'язаний генієві Джотто ди Бондоне. Його фрески в капелі Arena у Падуї зробили революцію в середньовічному образотворчому мистецтві. Видатні майстри фрескового живопису епохи Відродження -- Фра Анжеліко, Мазаччо, П'єро делла Франческа. Неперевершених вершин у цій техніці досягли Леонардо да Вінчі, Рафаель і Мікеланжело. Художники-манеристи Паоло Вернезе і Джуліо Романо навчилися майстерно використовувати в настінних розписах ефект ілюзії. Найбільший художник-монументаліст барокко, що писав олією на полотнах і дерев'яних панелях, що потім зміцнювалися на стінах, -- Пітер Пауль Рубенс. До речі, по-латинському стіна -- murus, звідси і художників, що займаються розписом стін прозвали муралістами.